Цікаве про вчених  

                                

                                              Підкова

  Над дверима свого сільського будинку Бор прибив підкову, яка, згідно повір'ю, повинна приносити щастя. Побачивши підкову, один з відвідувачів вигукнув:

 — Невже такий великий учений, як ви, може дійсно вірити, що підкова над дверима приносить успіх?

 — Ні, - відповів Бор, — звичайно, я не вірю. Це забобон. Але, ви знаєте, говорять, вона приносить успіх навіть тим, хто в це не вірить.

                                          Колоквіум

                Одного разу під час навчання в Геттінгене Нільс Бор погано підготувався до колоквіуму, і його виступ виявився слабким. Бор, проте, не занепав духом і на закінчення з посмішкою сказав:

 – Я вислухав тут стільки поганих виступів, що прошу розглядати мій нинішній як помсту.

                                                                     Ораторські здібності

                Бор блискуче висловлював свої думки, коли бував наодинці із співбесідником, а ось виступийого перед великою аудиторією часто бували невдалі, деколи навіть малозрозумілі. Його брат Харальд, відомий математик, був блискучим лектором. "Причина проста, – говорив Харальд, – я завжди пояснюю те, про що говорив і раніше, а Нільс завжди пояснює те, про що говоритиме пізніше”.

Славетний англійський фізик Резерфорд зайшов якось увечері в одну із своїх аудиторій і побачив співробітника, що сидів над приладами.

 - Що ви робите так пізно? - питає Резерфорд.

 - Працюю,- почув відповідь.

 - А що ви робите вдень?

 - Звичайно, працюю, - відповів той, чекаючи, що вчений його похвалить.

 Але Резерфорд розсердився й запитав:

 - Слухайте, скажіть мені, а коли ж ви думаєте?

                                                      

                             Як народжується винахід

                Ейнштейна одного разу запитали, як, на його думку, з'являються винаходи, що перетворюють світ.

 - Дуже просто, -відповів він. - Всі знають, що зробити це неможливо. Серед них трапляється один дивак, котрий цього не знає. Він і робить винахід.

                                    Теорія відносності

                Дружину Ейнштейна запитали, чи розуміє вона теорію відносності Ейнштейна. Трохи подумавши, вона відповіла:

 - Ні, я не розумію її. Але для мене важливіше те, що я розумію самого Ейнштейна.

                                                            Не вивчав арифметики

                Якось у Берліні, увійшовши в трамвай, Ейнштейн за звичкою заглибився у книжку. Далі, не дивлячись на кондуктора, витяг з кишені заздалегідь відраховані на квиток гроші.

 - Тут не вистачає,- мовив кондуктор.

 - Не може бути,- відповів учений, не підводячи од книжки очей.

 - А я вам кажу - не вистачає. Ейнштейн ще раз хитнув головою, що, мовляв, такого не може бути.

 Кондуктор обурився:

 - Тоді рахуйте, ось - п'ятнадцять пфенігів. Отже, не вистачає ще п'ять.

 Ейнштейн помацав рукою в кишені і справді знайшов потрібну монету. Йому стало незручно за себе, але кондуктор, посміхаючись, сказав:

 - Нічого, дідусю, просто треба повчитись арифметики.

                                                             Інтерв'ю з ученим

                Якось кореспонденти запитали Ейнштейна:

 - Що являє собою закон відносності? Мабуть, ви його вигадали? Ану розкажіть! Це повинно бути дуже цікаво 

 Учений пояснив:

 - Коли ви держите гарну дівчину на своїх колінах цілу годину, - сказав Ейнштейн, - то вам здається, що це тільки одна хвилина. Коли ж ви посидите на гарячій печі одну хвилину, то вам це буде видаватися цілою годиною. Це і є відносність.

 - Дивіться, як усе просто! - дивувалися кореспонденти. - А казали люди, що це дуже складна річ.

                                                                  Час і вічність

                Американська журналістка місіс Томпсон брала інтерв'ю в Ейнштейна.

 - Яка, на вашу думку, різниця між часом і вічністю? - запитала вона.

 - Дитино,- добродушно відповів Ейнштейн,- якби в мене був час, щоб пояснити вам цю різницю, то минула б вічність, перш ніж ви б її зрозуміли.

                                                                Страшні машини

                Захищаючи рідне місто Сіракузи від нападу римлян, великий фізик і математик Архімед (287-212 рр. до н.е.) так налякав ворогів своїми небаченими бойовими машинами, що варто було після цього над стінами показати звичайний дрючок або мотузку, як римляни розбігалися з криком:

 – Архімед знову направляє на нас якусь машину!

                                                      

                                                     Турботливий Ньютон

Сер Ісаак Ньютон, у вільний від наукових роздумів час, любив іноді майструвати що-небудь в будинку. Одного разу він випиляв у вхідних дверях отвір для кішки, щоб вона могла вільно виходити в двір, коли їй надумається. А коли кішка народила шістьох котенят, Сер Ньютон випиляв в дверях ще шість маленьких отворів.

                                                                        Мито

У 1802 році французький учений Жозе Луї Гей-Люссак проводив в Парижі наукові досліди. Йому були потрібні скляні трубки, які тоді вироблялися склодувами тільки в Германії. Коли учений їх виписав, французькі митники наклали таке високе мито, що він не міг викупити посилку. Про це дізнався Олександр Гумбольд і вирішив допомогти Гей-Люссаку. Він порадив відправникам запаяти кінці трубок і наклеїти на них етикетки: «Обережно! Німецьке повітря!» Повітря? Митного тарифу на повітря не існувало, і цього разу трубки дійшли до французького ученого без всяких мит.